скрипати

СКРИПІ́ТИ (про металеві, дерев'яні та ін. предмети — утворювати різкі, високі звуки), РИПІ́ТИ, СКРЕГОТА́ТИ (СКРЕГОТІ́ТИ) підсил., СКРИ́ГАТИ рідше; ЧЕРГОТІ́ТИ розм.; ПОСКРИ́ПУВАТИ, ПОРИ́ПУВАТИ, СКРИ́ПАТИ розм., СКРИПОТІ́ТИ підсил. розм. (час від часу). — Док.: проскрипі́ти, прорипі́ти, скри́гнути, ри́пнути, скри́пнути. Скриплять татарські гарби, запряжені буйволами і верблюдами (О. Стороженко); Трамвай дзвенів, скрипів, брязкотів — їхав (Л. Дмитерко); Ідуть наші круторогі, риплять вози (Марко Вовчок); Рипіли журавлі біля криниць (А. Головко); Веретена хурчали та десь за стіною скреготала снівниця (І. Нечуй-Левицький); Скреготіло залізо, видзвонювали мечі при блискавичних зустрічах (А. Хижняк); В клуні темно.. Стугонить під копитами земля, скригають немазані тачанки (Г. Косинка); А я браму запираю, а брама скрипоче (коломийка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скрипати — -аю, -аєш, недок., розм. Те саме, що скрипіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. скрипати — СКРИ́ПАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що скрипі́ти. На річку йшла, чоботи скрипали, А з річки йшла, чоботи хлюпали (з народної пісні); Шкільна хвіртка скрипає раз у раз (П. Козланюк). Словник української мови у 20 томах
  3. скрипати — Скрипати, -паю, -єш, одн. в. скрипнути, -пну, -неш гл. Скрипѣть, скрипнуть. Нанявся — продався: скажуть дверима скрипати, то скрипай. Ном. № 10386. Словник української мови Грінченка
  4. скрипати — скри́пати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  5. скрипати — СКРИ́ПАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що скрипі́ти. На річку йшла, чоботи скрипали, А з річки йшла, чоботи хлюпали (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 393); Шкільна хвіртка скрипає раз у раз (Козл., Ю. Крук, 1950, 90). Словник української мови в 11 томах