слухняність
слухня́ність
іменник жіночого роду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- слухняність — [слухн’ан'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- слухняність — -ності, ж. Властивість за знач. слухняний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- слухняність — СЛУХНЯ́НІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. слухня́ний. [Руфін:] Мені бридка слухняність поневолі, – я ж не рабиню взяв собі за жінку (Леся Українка); Шахай його поважав за акуратність і слухняність (Ю. Словник української мови у 20 томах
- слухняність — ПОКО́РА (беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.), ПОКІ́РНІСТЬ, ПОКІ́РЛИВІСТЬ, ПОСТУ́ПЛИВІСТЬ, ПІДЛЕ́ГЛІСТЬ, СЛУХНЯ́НІСТЬ, ПОСЛУХ, ПОСЛУХА́ННЯ заст.; СМИРЕ́ННЯ, СМИРЕ́ННІСТЬ, РЕЗИҐНА́ЦІЯ книжн., СМИРЕ́НСТВО заст. Словник синонімів української мови
- слухняність — Слухня́[х’я́]ність, -ности, -ності Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- слухняність — СЛУХНЯ́НІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. слухня́ний. [Руфін:] Мені бридка слухняність поневолі,— я ж не рабиню взяв собі за жінку (Л. Укр., II, 1951, 342); Шахай його поважав за акуратність і слухняність (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах