1. Орфографічний словник української мови

смерека

смере́ка

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смерека — Пихта [II] — піхта [VI] смерека (21, 441) – “хвойне дерево Карпат”; [ІЦ-2006] Словник з творів Івана Франка
  2. смерека — [смеирека] -кие, д. і м. -ец'і Орфоепічний словник української мови
  3. смерека — -и, ж. Багаторічне вічнозелене хвойне дерево з конусоподібною кроною; ялина європейська. || Деревина цього дерева. || збірн. Зарослі цього дерева. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. смерека — СМЕРЕ́КА, и, ж. Багаторічне вічнозелене хвойне дерево з конусоподібною кроною; ялина звичайна. Смереки гомонять високі (Леся Українка); Тут, на верховині, красувалися смереки з їх могутніми кронами (С. Журахович); * У порівн. Де ж ти, моя далека?... Словник української мови у 20 томах
  5. смерека — Смере́ка, -ки, -ці; -ре́ки, -ре́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. смерека — СМЕРЕ́КА, и, ж. (Picea abies L.). Багаторічне вічнозелене хвойне дерево з конусоподібною кроною; ялина звичайна. Смереки гомонять високі (Л. Укр., І, 1951, 201); Тут, на верховині, красувалися смереки з їх могутніми кронами (Жур., Вечір.. Словник української мови в 11 томах