1. Орфографічний словник української мови

смітничок

смі́тничо́к

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смітничок — смітничка, ч. Зменш.-пестл. до смітник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. смітничок — СМІ́ТНИЧО́К, смі́тничка́, ч. Зменш.-пестл. до смі́тни́к. Літали вони [горобці], гралися, по смітничку громадили та й знайшли три конопляні зернятка (Леся Українка); * Образно. О зоре ясная моя, Ведеш мене з тюрми, з неволі, Якраз на смітничок Миколи (Т. Шевченко). Словник української мови у 20 томах
  3. смітничок — СМІ́ТНИЧО́К, смі́тничка́, ч. Зменш.-пестл. до смі́тни́к. Літали вони [горобці], гралися, по смітничку громадили та й знайшли три конопляні зернятка (Л. Укр., III, 1952, 480); *Образно. О зоре ясная моя, Ведеш мене з тюрми, з неволі, Якраз на смітничок Миколи (Шевч., II, 1963, 297). Словник української мови в 11 томах
  4. смітничок — Смітник, -ка м. Мѣсто, куда сбрасываютъ соръ, мусоръ. ум. смітничо́к. Найшла на смітничку ложку та в тин устромила. Словник української мови Грінченка