1. Словник української мови в 11 томах

смітничок

СМІ́ТНИЧО́К, смі́тничка́, ч. Зменш.-пестл. до смі́тни́к.

Літали вони [горобці], гралися, по смітничку громадили та й знайшли три конопляні зернятка (Л. Укр., III, 1952, 480);

*Образно. О зоре ясная моя, Ведеш мене з тюрми, з неволі, Якраз на смітничок Миколи (Шевч., II, 1963, 297).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смітничок — смі́тничо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. смітничок — смітничка, ч. Зменш.-пестл. до смітник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. смітничок — СМІ́ТНИЧО́К, смі́тничка́, ч. Зменш.-пестл. до смі́тни́к. Літали вони [горобці], гралися, по смітничку громадили та й знайшли три конопляні зернятка (Леся Українка); * Образно. О зоре ясная моя, Ведеш мене з тюрми, з неволі, Якраз на смітничок Миколи (Т. Шевченко). Словник української мови у 20 томах
  4. смітничок — Смітник, -ка м. Мѣсто, куда сбрасываютъ соръ, мусоръ. ум. смітничо́к. Найшла на смітничку ложку та в тин устромила. Словник української мови Грінченка