сніжити

сніжи́ти

дієслово недоконаного виду

безос., розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сніжити — СНІЖИ́ТИ, и́ть, недок., безос., розм. Падати, йти (про сніг). Вітер майже затих, ледь-ледь сніжило (Ю. Збанацький); Сніжило. Насувалася буря (О. Ільченко); Усю ніч сніжило. Словник української мови у 20 томах
  2. сніжити — Сніжити, -жить гл. безл. Снѣжить, идти снѣгу. Вх. Уг. 268. Словник української мови Грінченка
  3. сніжити — -ить, недок., безос., розм. Падати, іти (про сніг). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сніжити — СНІЖИ́ТИ, и́ть, недок., безос., розм. Падати, іти (про сніг). Вітер майже затих, ледь-ледь сніжило (Збан., Ліс. красуня, 1955, 22); Сніжило. Насувалася буря (Ільч., Серце жде, 1939, 235). Словник української мови в 11 томах