1. Словник української мови у 20 томах

сніжити

СНІЖИ́ТИ, и́ть, недок., безос., розм.

Падати, йти (про сніг).

Вітер майже затих, ледь-ледь сніжило (Ю. Збанацький);

Сніжило. Насувалася буря (О. Ільченко);

Усю ніч сніжило.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сніжити — сніжи́ти дієслово недоконаного виду безос., розм. Орфографічний словник української мови
  2. сніжити — -ить, недок., безос., розм. Падати, іти (про сніг). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сніжити — СНІЖИ́ТИ, и́ть, недок., безос., розм. Падати, іти (про сніг). Вітер майже затих, ледь-ледь сніжило (Збан., Ліс. красуня, 1955, 22); Сніжило. Насувалася буря (Ільч., Серце жде, 1939, 235). Словник української мови в 11 томах
  4. сніжити — Сніжити, -жить гл. безл. Снѣжить, идти снѣгу. Вх. Уг. 268. Словник української мови Грінченка