1. Орфографічний словник української мови

собакар

собака́р

іменник чоловічого роду, істота

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. собакар — -я, ч., заст. Наглядач за мисливськими собаками; псар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. собакар — Псар Словник чужослів Павло Штепа
  3. собакар — СОБАКА́Р, я́, ч., заст. Наглядач за мисливськими собаками; псар. Що тих собакарів, хто його зна, скільки було (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  4. собакар — Собака́р, -ря́, -ре́ві; -карі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. собакар — СОБАКА́Р, я́, ч., заст. Наглядач за мисливськими собаками; псар. Що тих собакарів, хто його зна, скільки було (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах