1. Словник української мови у 20 томах

собакар

СОБАКА́Р, я́, ч., заст.

Наглядач за мисливськими собаками; псар.

Що тих собакарів, хто його зна, скільки було (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. собакар — собака́р іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. собакар — -я, ч., заст. Наглядач за мисливськими собаками; псар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. собакар — Псар Словник чужослів Павло Штепа
  4. собакар — Собака́р, -ря́, -ре́ві; -карі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. собакар — СОБАКА́Р, я́, ч., заст. Наглядач за мисливськими собаками; псар. Що тих собакарів, хто його зна, скільки було (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах