соб
СОБ.
1. Уживається як окрик, яким повертають волів або коней ліворуч.
Ой соб, сивий, цабе, шарий, будемо орати, А дівчина чорнобрива буде поганяти (з народної пісні);
Він бачив уже валку саней з колодами, брусами, .. волохатих коней, закутаних у власну пару .. Вйо! Соб-соб!.. (М. Коцюбинський);
На ріллі поблизу од воза парою здоровенних сивих волів волочив чоловік .. Батогом злегенька торкнув борозенного: – Соб, сірий! (А. Головко).
2. присл. У лівий бік; ліворуч.
Чумаки, їдучи волами в Крим по сіль та рибу, звертали “соб”, щоб напоїти і попасти волів (з наук. літ.);
Бички були молоді, нетямущі. Денис їх тяг “соб”, а вони вернули “цабе” (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- соб — соб вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- соб — 1》 Вигук, яким повертають волів або коней ліворуч. 2》 присл. У лівий бік; ліворуч. Великий тлумачний словник сучасної мови
- соб — Соб або цабе. Команди, якими управляють при їзді кіньми (направо, наліво). Приповідки або українсько-народня філософія
- соб — ЛІВО́РУЧ (із лівого боку; у лівий бік), НАЛІ́ВО, ВЛІ́ВО (УЛІ́ВО), ЗЛІ́ВА, ПО (НА) ЛІ́ВУ РУ́КУ (РУЧ), ЛІВО́БІЧ рідше, ВЛІВО́РУЧ (УЛІВО́РУЧ) розм., ЦОБ розм., СОБ розм., У ЛІ́ВУ РУ́КУ (у лівий бік). Словник синонімів української мови
- соб — СОБ. 1. Вигук, яким повертають волів або коней ліворуч. Ой соб, сивий, цабе, шарий, будемо орати, А дівчина чорнобрива буде поганяти (Коломийки, 1969, 65); Він бачив уже валку саней з колодами, брусами,.. волохатих коней, закутаних у власну пару.. Вйо!... Словник української мови в 11 томах
- соб — Соб! меж. Восклицаніе, которымъ погоняютъ воловъ налѣво; употребляется также въ смыслѣ нарѣчія и значитъ: налѣво. Св. Л. 217. Kolb. I. 65. Їдьте, сердечко, навпрямець, а там живе Андрій Швець: а там — круто соб — живе Кулина Вакуленкова. ЗОЮР. І. 148. Словник української мови Грінченка