1. Орфографічний словник української мови

сонюга

соню́га

іменник чоловічого або жіночого роду, істота

зневажл.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сонюга — див. ледачий Словник синонімів Вусика
  2. сонюга — -и, ч. і ж., розм., зневажл. Те саме, що сонько. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сонюга — СОНЮ́ГА, и, ч. і ж., розм., зневажл. Те саме, що сонько́. Уставай, бісова сонюго! .. – і вона так його стусонула в ребра, що він аж схопився (Б. Грінченко). Словник української мови у 20 томах
  4. сонюга — СОНЬКО́ розм. (людина, яка любить багато спати), СПЛЮХ розм., СПЛЮ́ХА розм., ДРІМА́ЙЛО розм., СОНЮ́ГА розм., СОНЯ розм., СПАНЬКО́ розм. рідше. — Я думав, ти справжній рибалка, а ти сонько! (Ю. Збанацький); Лужицький висміяв його, що такий сплюх (О. Словник синонімів української мови
  5. сонюга — СОНЮ́ГА, и, ч. і ж., розм., зневажл. Те саме, що сонько́. Уставай, бісова сонюго!..— і вона так його стусонула в ребра, що він аж схопився (Гр., II, 1963, 299). Словник української мови в 11 томах