1. Орфографічний словник української мови

спец

спец

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спец — див. умілий Словник синонімів Вусика
  2. спец — -а, ч., розм. 1》 Представник інтелігентської професії – виходець із непролетарського середовища (назва, поширена в СРСР до середини 20-х р.). 2》 Те саме, що спеціаліст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спец — СПЕЦ, а, ч., розм. 1. У перші роки Радянської влади: досвідчений спеціаліст, виходець з непролетарського середовища. Пускаючи його [завод] знову, новий господар, Радянська влада, не міг ще обійтися без тих, хто розпоряджався тут до революції... Словник української мови у 20 томах
  4. спец — ФАХІВЕ́ЦЬ (той, хто має глибокі знання в якій-небудь галузі науки, техніки, мистецтва тощо), СПЕЦІАЛІ́СТ, СПЕЦ розм.; ПРОФЕСІОНА́Л, ПРОФЕСІОНАЛІ́СТ (на відміну від аматора); МА́ЙСТЕР (з якого-небудь ремесла). Словник синонімів української мови
  5. спец — Спец, спе́ца, -цові; спе́ци, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. спец — СПЕЦ, а, ч., розм. 1. Представник інтелігентської професії — виходець із непролетарського середовища (назва, поширена в СРСР до середини 20-х років). Словник української мови в 11 томах