1. Словник української мови в 11 томах

спец

СПЕЦ, а, ч., розм.

1. Представник інтелігентської професії — виходець із непролетарського середовища (назва, поширена в СРСР до середини 20-х років).

Пускаючи його [завод] знову, новий господар, Радянська влада, не міг ще обійтися без тих, хто розпоряджався тут до революції, кого тепер називали «спецами» (Шовк., Інженери, 1956, 77);

Марат відчув себе глибоко ображеним за Крушину. Як він, отой безпартійний спец, насмілюється робити зауваження самому редакторові? (Жур., Нам тоді.., 1968, 35).

2. Те саме, що спеціалі́ст.

Специ вважали, що на ремонт [станції] треба вісім місяців (Трубл., І, 1955, 133);

— Я, каже, по дереву майстер. Ну, це правда, він по дереву спец! (Рудь, Гомін.., 1959, 90).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спец — спец іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. спец — див. умілий Словник синонімів Вусика
  3. спец — -а, ч., розм. 1》 Представник інтелігентської професії – виходець із непролетарського середовища (назва, поширена в СРСР до середини 20-х р.). 2》 Те саме, що спеціаліст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спец — СПЕЦ, а, ч., розм. 1. У перші роки Радянської влади: досвідчений спеціаліст, виходець з непролетарського середовища. Пускаючи його [завод] знову, новий господар, Радянська влада, не міг ще обійтися без тих, хто розпоряджався тут до революції... Словник української мови у 20 томах
  5. спец — ФАХІВЕ́ЦЬ (той, хто має глибокі знання в якій-небудь галузі науки, техніки, мистецтва тощо), СПЕЦІАЛІ́СТ, СПЕЦ розм.; ПРОФЕСІОНА́Л, ПРОФЕСІОНАЛІ́СТ (на відміну від аматора); МА́ЙСТЕР (з якого-небудь ремесла). Словник синонімів української мови
  6. спец — Спец, спе́ца, -цові; спе́ци, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)