1. Словник української мови в 11 томах

спесивість

СПЕСИ́ВІСТЬ, вості, ж., рідко. Властивість за знач. спесивий.

Зубов недбало тицьнув Головатому два пальці, і на його молодому, без жодної зморшки обличчі відбилась нічим не прихована спесивість розбещеного царедворця (Добр., Очак. розмир, 1965, 417).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спесивість — спеси́вість іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. спесивість — СПЕСИ́ВІСТЬ, вості, ж., рідко. Властивість за знач. спеси́вий. Зубов недбало тицьнув Головатому два пальці, і на його молодому, без жодної зморшки обличчі відбилась нічим не прихована спесивість розбещеного царедворця (С. Добровольський). Словник української мови у 20 томах
  3. спесивість — ЗАРОЗУМІ́ЛІСТЬ (надмірно висока думка про себе — і в зв'язку з цим зневажливе ставлення до інших), ГО́РДОЩІ мн., ГОРДОВИ́ТІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, БУНДЮ́ЧНІСТЬ підсил., ПИХА́ підсил., ПИХА́ТІСТЬ підсил., ЧВА́НСТВО підсил., ЧВАНЛИ́ВІСТЬ підсил., ГОРДИ́НЯ розм. Словник синонімів української мови