1. Орфографічний словник української мови

сповідач

сповіда́ч

іменник чоловічого роду, істота

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сповідач — -а, ч., рідко. Те саме, що сповідник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. сповідач — СПОВІДА́Ч, а́, ч., рідко. Те саме, що спові́дник 1. – Мені, як сповідачеві, краще відомі блукання його душі (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  3. сповідач — СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн. Словник синонімів української мови
  4. сповідач — СПОВІДА́Ч, а, ч., рідко. Те саме, що спові́дник 1. — Мені, як сповідачеві, краще відомі блукання його душі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 103). Словник української мови в 11 томах