1. Словник синонімів української мови

сповідач

СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн.; ДУХІВНИ́К (священик, у якого хто-небудь постійно сповідається), СПОВІДА́ЛЬНИК, СПОВІ́ДНИК, СПОВІДА́Ч рідше; ПРО́БОЩ церк., ПА́РОХ діал. (парафіяльний священик); КСЬО́НДЗ, КАНО́НІК (католицький); ПА́СТОР (протестантський); МУЛЛА́ (ісламський). Священик одчинив царські врата, почав кадити по церкві (І. Нечуй-Левицький); Вже кілька днів попи у великодніх золотистих ризах правлять молебні над криничкою (М. Стельмах); Князь і княгиня, верховні духовні ієреї церкви, мужі київські старші й молодші стали на заборолі (П. Загребельний); Панотець уважно вислухав його (М. Коцюбинський); Сказала (Маруся) о. Василеві; гадала, що він, як пастир духовний, прийме цю вість близько до серця (Г. Хоткевич); Тринадцять років (П. Тичини) пройшли за похмурими монастирськими стінами під суворим наглядом духівників (з журналу); Коли парафіяни довідались, якого дістали пароха, то зачали відказувати (Лесь Мартович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сповідач — сповіда́ч іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. сповідач — -а, ч., рідко. Те саме, що сповідник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сповідач — СПОВІДА́Ч, а́, ч., рідко. Те саме, що спові́дник 1. – Мені, як сповідачеві, краще відомі блукання його душі (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  4. сповідач — СПОВІДА́Ч, а, ч., рідко. Те саме, що спові́дник 1. — Мені, як сповідачеві, краще відомі блукання його душі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 103). Словник української мови в 11 томах