1. Орфографічний словник української мови

сповіряти

сповіря́ти

дієслово недоконаного виду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сповіряти — -яю, -яєш, недок., сповірити, -рю, -риш, док., перех., розм. 1》 на кого.Виявляючи довір'я, доручати кому-небудь щось. 2》 кому. Розповідати що-небудь, що не підлягає розголошенню. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. сповіряти — СПОВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СПОВІ́РИТИ, рю, риш, док., що, розм. 1. на кого. Виявляючи довір'я, доручати кому-небудь щось. На діда Бутурлаку усі свої маєтки сповіряє (Сл. Б. Грінченка). 2. кому. Розповідати що-небудь, що не підлягає розголошенню. Словник української мови у 20 томах
  3. сповіряти — СПОВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СПОВІ́РИТИ, рю, риш, док., перех., розм. 1. на кого. Виявляючи довір’я, доручати кому-небудь щось. На діда Бутурлаку усі свої маєтки сповіряє (Сл. Гр.). 2. кому. Розповідати що-небудь, що не підлягає розголошенню. Словник української мови в 11 томах