1. Орфографічний словник української мови

спустошувач

спусто́шувач

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спустошувач — -а, ч. Той, хто спричиняє спустошення, призводить до нього. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. спустошувач — СПУСТО́ШУВАЧ, а, ч. Той, хто спричиняє спустошення, призводить до нього. Мабуть, пощербилися сокири спустошувачів, і залишився стояти дуб на злість усім вітрам і грозам (І. Цюпа). Словник української мови у 20 томах
  3. спустошувач — СПУСТО́ШУВАЧ, а, ч. Той, хто спричиняє спустошення, призводить до нього. Мабуть, пощербилися сокири спустошувачів, і залишився стояти дуб на злість усім вітрам і грозам (Цюпа, Назустріч.., 1958, 6). Словник української мови в 11 томах