спустошувач
СПУСТО́ШУВАЧ, а, ч. Той, хто спричиняє спустошення, призводить до нього.
Мабуть, пощербилися сокири спустошувачів, і залишився стояти дуб на злість усім вітрам і грозам (Цюпа, Назустріч.., 1958, 6).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спустошувач — спусто́шувач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- спустошувач — -а, ч. Той, хто спричиняє спустошення, призводить до нього. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спустошувач — СПУСТО́ШУВАЧ, а, ч. Той, хто спричиняє спустошення, призводить до нього. Мабуть, пощербилися сокири спустошувачів, і залишився стояти дуб на злість усім вітрам і грозам (І. Цюпа). Словник української мови у 20 томах