співвітчизниця
співвітчи́зниця
іменник жіночого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- співвітчизниця — [сп'іўв'іч:изниец'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
- співвітчизниця — -і. Жін. до співвітчизник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- співвітчизниця — СПІВВІТЧИ́ЗНИЦЯ, і, ж. Жін. до співвітчи́зник. На п'єдесталі пошани після завершення чемпіонату стояли три наших співвітчизниці (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- співвітчизниця — СПІВВІТЧИ́ЗНИЦЯ, і, ж. Жін. до співвітчи́зник. На п’єдесталі пошани після завершення чемпіонату стояли три наших співвітчизниці (Веч. Київ, 2.II 1971, 3). Словник української мови в 11 томах