1. Орфоепічний словник української мови

співвітчизниця

співвітчи́зниця

[сп'іўв'іч:изниец'а]

-ц'і, ор. -цеийу

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співвітчизниця — співвітчи́зниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. співвітчизниця — -і. Жін. до співвітчизник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. співвітчизниця — СПІВВІТЧИ́ЗНИЦЯ, і, ж. Жін. до співвітчи́зник. На п'єдесталі пошани після завершення чемпіонату стояли три наших співвітчизниці (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  4. співвітчизниця — СПІВВІТЧИ́ЗНИЦЯ, і, ж. Жін. до співвітчи́зник. На п’єдесталі пошани після завершення чемпіонату стояли три наших співвітчизниці (Веч. Київ, 2.II 1971, 3). Словник української мови в 11 томах