1. Орфоепічний словник української мови

співдружність

співдру́жність

[сп'іўдружн'іс'т']

-нос'т'і, ор. -н'іс'т'у

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співдружність — співдру́жність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. співдружність — (людей) |спів|дружба, дружність; (націй) співтовариство. Словник синонімів Караванського
  3. співдружність — -ності, ж. 1》 Взаємна дружба єднання. 2》 Об'єднання кого-небудь, засноване на дружбі, єдності поглядів, інтересів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. співдружність — СПІВДРУ́ЖНІСТЬ, ності, ж. 1. Взаємна дружба єднання. Над спектаклем він працював у співдружності з молодшим колегою – хормейстером... (з публіц. літ.). 2. Об'єднання кого-небудь, засноване на дружбі, єдності поглядів, інтересів. Словник української мови у 20 томах
  5. співдружність — Є́ДНІСТЬ (міцний зв'язок між ким-, чим-небудь), ЗГУРТО́ВАНІСТЬ, ЄДНА́ННЯ, ЄДИ́НІСТЬ рідше, О́ДНІСТЬ рідко; МОНОЛІ́ТНІСТЬ, СПА́ЯНІСТЬ, СПА́ЙКА (міцне об'єднання). Словник синонімів української мови
  6. співдружність — СПІВДРУ́ЖНІСТЬ, ності, ж. 1. Взаємна дружба єднання. Пліч-о-пліч з народами Радянського Союзу, в тісній співдружності і нерозривній єдності будують нове, соціалістичне життя трудящі багатьох країн Європи і Азії (Ком. Укр., 4, 1961, 8). Словник української мови в 11 томах