співдружність

Значення в інших словниках

1. співдружність — співдру́жність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. співдружність — (людей) |спів|дружба, дружність; (націй) співтовариство. Словник синонімів Караванського
3. співдружність — [сп'іўдружн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
4. співдружність — СПІВДРУ́ЖНІСТЬ, ності, ж. 1. Взаємна дружба єднання. Над спектаклем він працював у співдружності з молодшим колегою – хормейстером... (з публіц. літ.). 2. Об'єднання кого-небудь, засноване на дружбі, єдності поглядів, інтересів. Словник української мови у 20 томах
5. співдружність — Є́ДНІСТЬ (міцний зв'язок між ким-, чим-небудь), ЗГУРТО́ВАНІСТЬ, ЄДНА́ННЯ, ЄДИ́НІСТЬ рідше, О́ДНІСТЬ рідко; МОНОЛІ́ТНІСТЬ, СПА́ЯНІСТЬ, СПА́ЙКА (міцне об'єднання). Словник синонімів української мови
6. співдружність — СПІВДРУ́ЖНІСТЬ, ності, ж. 1. Взаємна дружба єднання. Пліч-о-пліч з народами Радянського Союзу, в тісній співдружності і нерозривній єдності будують нове, соціалістичне життя трудящі багатьох країн Європи і Азії (Ком. Укр., 4, 1961, 8). Словник української мови в 11 томах