1. Орфографічний словник української мови

спілець

спі́лець

іменник чоловічого роду, істота

спільник

арх.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спілець — -льця, ч., заст. Спільник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. спілець — СПІ́ЛЕЦЬ, льця, ч., заст. Спільник. – Ну, це не дуже гарний буде для нас спільник та супряжич, – сказав Радюк. – Ще й який гарний спілець вийде з мене. От побачиш! (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  3. спілець — СПІ́ЛЕЦЬ, льця, ч., заст. Спільник. — Ну, це не дуже гарний буде для нас спільник та супряжич,— сказав Радюк. — Ще й який гарний спілець вийде з мене. От побачиш! (Н.-Лев., І, 1956, 614). Словник української мови в 11 томах