спілець
СПІ́ЛЕЦЬ, льця, ч., заст. Спільник.
— Ну, це не дуже гарний буде для нас спільник та супряжич,— сказав Радюк. — Ще й який гарний спілець вийде з мене. От побачиш! (Н.-Лев., І, 1956, 614).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спілець — спі́лець іменник чоловічого роду, істота спільник арх. Орфографічний словник української мови
- спілець — -льця, ч., заст. Спільник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спілець — СПІ́ЛЕЦЬ, льця, ч., заст. Спільник. – Ну, це не дуже гарний буде для нас спільник та супряжич, – сказав Радюк. – Ще й який гарний спілець вийде з мене. От побачиш! (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах