старовинний

Значення в інших словниках

1. старовинний — Дідівський, предків ський, (- час) минулий, ДАВНІЙ; (звичай) СТАРОДАВНІЙ; (стиль) застарілий, старомодний, СТАРОСВІТСЬКИЙ. Словник синонімів Караванського
2. старовинний — див. старий; стародавній Словник синонімів Вусика
3. старовинний — [старовин:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
4. старовинний — СТАРОВИ́ННИЙ, а, е. 1. Який виник, який створили у старовину, у давні часи або який зберігся, залишився від колишніх, давніх часів. Там за брамою ховаються під тополями старовинні князівські будинки... (С. Словник української мови у 20 томах
5. старовинний — -а, -е. 1》 Який виник, якого створили у старовину, у давні часи або який зберігся, залишився від колишніх, давніх часів. 2》 Який існує довгий час, давно; який з'явився не тепер; давній. 3》 Який давно минув (про час). Великий тлумачний словник сучасної мови
6. старовинний — ДА́ВНІЙ (який існує багато часу, давно виник, з'явився, довго триває тощо), СТАРИ́Й, ДА́ВНІ́ШНІЙ розм., ДАВНЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТАРЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ВІДДА́ВНІЙ заст., ДРЕ́ВНІЙ заст. Словник синонімів української мови
7. старовинний — Старови́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. старовинний — СТАРОВИ́ННИЙ, а, е. 1. Який виник, який створили у старовину, у давні часи або який зберігся, залишився від колишніх, давніх часів. Там за брамою ховаються під тополями старовинні князівські будинки… (Вас. Словник української мови в 11 томах
9. старовинний — Старовинний, -а, -е Старинный. Старовинної пісні заспіваю. Борз. у. Словник української мови Грінченка