старовинний

СТАРОВИ́ННИЙ, а, е.

1. Який виник, який створили у старовину, у давні часи або який зберігся, залишився від колишніх, давніх часів.

Там за брамою ховаються під тополями старовинні князівські будинки... (С. Васильченко);

У гурті молодиць та дівчат у квітчастій старовинній хустці сидить смаглява, мов циганка, Марія (А. Шиян);

Весільний похід рушив додому. Чемні дівчатка почали співати старовинних весільних пісень (О. Довженко);

Тут [у бібліотеці] було багато старовинних книг, у тому числі рукописних (О. Донченко);

Старовинний герб Харкова красномовно говорить про багатство і родючість краю (з наук.-попул. літ.).

2. Який існує довгий час, давно; який з'явився не тепер; давній.

Були там чотири гіллястих верби І дуб старовинний стояв (П. Усенко);

Прийшла година довгождана, одкрились старовинні рани, і нам змагатись треба йти, за що змагалися діди (В. Сосюра);

Навколо цих джерел по обидва боки яру і прилеглих балках розташувалася старовинна слобода Яремин Кут (С. Добровольський).

3. Який давно минув, пройшов (про час).

Як вершник у казці про дні старовинні, Будьонний з'явивсь на баскому коні (із журн.).

4. Який жив у старі часи або який був у дуже давні часи поширений, прийнятний і т. ін.

Часто підкреслювані дослідниками ліричні елементи в думах, які старовинні кобзарі називали “жалощами”, справді сильніше виявлені в цих творах, ніж в епосі інших народів (М. Рильський);

До двох невеликих, з високим, у старовинному дусі, склепінням кімнат натовпилося сила народу (Л. Смілянський);

За старовинними звичаями, до замку в Острог з'їздилися гості з українських, литовських та польських земель (Іван Ле);

Будинок готелю був .. високий і міцної старовинної кладки (О. Гончар);

В першу секунду Вася навіть не зрозумів, що професор тримає в руках звичайну скрипку старовинної роботи (В. Собко);

// Застарілий, несучасний.

Одягнений [делегат] у чорну сибірську чумарку старовинного російського народного крою, а поверх неї – в звичайний прогумований плащ (Іван Ле);

// Який бере свій початок, походження у далекому минулому (про прізвище, рід і т. ін.).

– Джеджалик походить від слова шикарний, блискучий. Це старовинне українське прізвище (О. Гуреїв);

В двадцятих роках цей нащадок старовинного українського роду [Петро Ханенко] був отаманом лісів та боліт двох повітів (М. Стельмах).