1. Орфографічний словник української мови

струмінчик

струмі́нчик

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. струмінчик — СТРУМІ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до стру́мінь 1, 2. Струмінчик витікає просто з дупла старої верби при землі і весело дзюркоче по камінчиках у Дніпро... (О. Гончар); Поклала [Кумиш] в жар жмут сухого кураю, роздмухала його, і тоненький струмінчик кучерявого диму потягся (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  2. струмінчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до струмінь 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. струмінчик — СТРУМІ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до стру́мінь 1, 2. Струмінчик витікає просто з дупла старої верби при землі і весело дзюркоче по камінчиках у Дніпро… (Гончар, Тронка, 1963, 248); Поклала [Кумиш] в жар жмут сухого кураю, роздмухала його... Словник української мови в 11 томах