1. Орфографічний словник української мови

стуга

сту́га 1

іменник жіночого роду

козуб

діал.

сту́га 2

прислівник

стуга

незмінювана словникова одиниця

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стуга — СТУ́ГА¹, и, ж., діал. Плетений з лози та обліплений глиною козуб, в якому зберігають зерно, муку. Розумна жона, як стуга пшона (Номис); // Козуб, сплетений із лубу. СТУ́ГА², присл., діал. Тугіше. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  2. стуга — I -и, ж., діал. Плетений з лози та обліплений глиною козуб, в якому зберігають зерно, муку. || Козуб, сплетений із лубу. II присл., діал. Тугіше. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стуга — СТУ́ГА¹, и, ж., діал. Плетений з лози та обліплений глиною козуб, в якому зберігають зерно, муку. Розумна жона, як стуга пшона (Номис, 1864, № 1406); // Козуб, сплетений із лубу. СТУ́ГА², присл., діал. Тугіше. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах