1. Словник української мови у 20 томах

стуга

СТУ́ГА¹, и, ж., діал.

Плетений з лози та обліплений глиною козуб, в якому зберігають зерно, муку.

Розумна жона, як стуга пшона (Номис);

// Козуб, сплетений із лубу.

СТУ́ГА², присл., діал.

Тугіше.

Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стуга — сту́га 1 іменник жіночого роду козуб діал. сту́га 2 прислівник стуга незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. стуга — I -и, ж., діал. Плетений з лози та обліплений глиною козуб, в якому зберігають зерно, муку. || Козуб, сплетений із лубу. II присл., діал. Тугіше. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стуга — СТУ́ГА¹, и, ж., діал. Плетений з лози та обліплений глиною козуб, в якому зберігають зерно, муку. Розумна жона, як стуга пшона (Номис, 1864, № 1406); // Козуб, сплетений із лубу. СТУ́ГА², присл., діал. Тугіше. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах