стяга
стяга́
іменник жіночого роду
* Але: дві, три, чотири стяги́
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стяга — див. СМУГА. Словник синонімів Караванського
- стяга — СТЯГА́, и́, ж., розм. Те саме, що сму́га. Вузьку стягу мужицької землі з трьох боків обхоплювала панська (Б. Грінченко); На кривавій попрузі неба скочила невеличка іскорка; довга проміняста стяга протяглася від неї над землею (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
- стяга — -и, ж., розм. Те саме, що смуга. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стяга — СМУ́ГА (видовжена, обмежена частина якоїсь поверхні, простору, яка виділяється своїм виглядом, кольором і т. ін., довга риска, лінія), ПА́СМУГА, ПЕРЕ́СМУГА рідше, ПА́СМО, СМУ́ЖКА, СТЯ́ЖКА, СТЬО́ЖКА, ПОПРУ́ГА, ПО́ЯС, ПОЯСО́К, СТЯГА́ розм., ПАС розм. Словник синонімів української мови
- стяга — СТЯГА́, и́, ж., розм. Те саме, що сму́га. Вузьку стягу мужицької землі з трьох боків обхоплювала панська (Гр., II, 1963, 100); На кривавій попрузі неба скочила невеличка іскорка; довга проміняста стяга протяглася від неї над землею (Мирний, І, 1954... Словник української мови в 11 томах
- стяга — Стяга, -ги ж. Полоса. (Зідрав) стягу шкури з спини. Сим. 206. Сарана летіла довгою стягою. Борз. у. Соняшний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу. МВ. (О. 1862. III. 42). ум. стяжка, стяжечка. Словник української мови Грінченка