1. Словник української мови в 11 томах

стяга

СТЯГА́, и́, ж., розм. Те саме, що сму́га.

Вузьку стягу мужицької землі з трьох боків обхоплювала панська (Гр., II, 1963, 100);

На кривавій попрузі неба скочила невеличка іскорка; довга проміняста стяга протяглася від неї над землею (Мирний, І, 1954, 317);

Від вогнів вартових дві дороги на морі зустрілись: смуга мертво-зелена й криваво-червона стяга (Л. Укр., І, 1951, 245);

Сонце сідало, і косими стягами падав його світ крізь вікно, на стіл, на долівку, грав сизо-червоним огнем на пляшці (Мирний, І, 1954, 196);

Владика сидить на осяянім Фебовім ганку І від підвладних народів приймає дари;.. і довгою в’ються стяго́ю Перед потужним язики земні в розмаїтих убраннях (Зеров, Вибр., 1966, 258).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стяга — стяга́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири стяги́ розм. Орфографічний словник української мови
  2. стяга — див. СМУГА. Словник синонімів Караванського
  3. стяга — СТЯГА́, и́, ж., розм. Те саме, що сму́га. Вузьку стягу мужицької землі з трьох боків обхоплювала панська (Б. Грінченко); На кривавій попрузі неба скочила невеличка іскорка; довга проміняста стяга протяглася від неї над землею (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  4. стяга — -и, ж., розм. Те саме, що смуга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стяга — СМУ́ГА (видовжена, обмежена частина якоїсь поверхні, простору, яка виділяється своїм виглядом, кольором і т. ін., довга риска, лінія), ПА́СМУГА, ПЕРЕ́СМУГА рідше, ПА́СМО, СМУ́ЖКА, СТЯ́ЖКА, СТЬО́ЖКА, ПОПРУ́ГА, ПО́ЯС, ПОЯСО́К, СТЯГА́ розм., ПАС розм. Словник синонімів української мови
  6. стяга — Стяга, -ги ж. Полоса. (Зідрав) стягу шкури з спини. Сим. 206. Сарана летіла довгою стягою. Борз. у. Соняшний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу. МВ. (О. 1862. III. 42). ум. стяжка, стяжечка. Словник української мови Грінченка