стігло

сті́гло

іменник середнього роду

стійло

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стігло — СТІ́ГЛО, а, с., діал. Місце відпочинку худоби; стійло. В холодку над річкою, під старими вербами стоїть та дрімає череда на стіглі (І. Нечуй-Левицький); Женемо ми скотину з лісу на стігло (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  2. стігло — -а, ч., діал. Стійло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стігло — СТІ́ГЛО, а, с., діал. Стійло. В холодку над річкою, під старими вербами стоїть та дрімає череда на стіглі (Н.-Лев., VII, 1966, 289); Женемо ми скотину з лісу на стігло (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  4. стігло — Стігло, -ла с. Мѣсто отдыха, стоянки стада скота, стойло. Женемо ми скотину з лісу на стігло. Грин. II. 14 2. см. тирло. Словник української мови Грінченка