1. Словник української мови в 11 томах

стігло

СТІ́ГЛО, а, с., діал. Стійло.

В холодку над річкою, під старими вербами стоїть та дрімає череда на стіглі (Н.-Лев., VII, 1966, 289);

Женемо ми скотину з лісу на стігло (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стігло — сті́гло іменник середнього роду стійло діал. Орфографічний словник української мови
  2. стігло — СТІ́ГЛО, а, с., діал. Місце відпочинку худоби; стійло. В холодку над річкою, під старими вербами стоїть та дрімає череда на стіглі (І. Нечуй-Левицький); Женемо ми скотину з лісу на стігло (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  3. стігло — -а, ч., діал. Стійло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стігло — Стігло, -ла с. Мѣсто отдыха, стоянки стада скота, стойло. Женемо ми скотину з лісу на стігло. Грин. II. 14 2. см. тирло. Словник української мови Грінченка