1. Орфографічний словник української мови

судовик

судови́к

іменник чоловічого роду, істота

службовець суду

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. судовик — СУДОВИ́К, а́, ч., заст. Службовець суду, судового відомства. Ще було дуже рано: нікого з судовиків не було в суді (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  2. судовик — -а, ч., заст. Службовець суду, судового відомства. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. судовик — СУДОВИ́К, а́, ч., заст. Службовець суду, судового відомства. Ще було дуже рано: нікого з судовиків не було в суді (Мирний, І, 1949, 252). Словник української мови в 11 томах
  4. судовик — Судовик, -ка м. Чиновникъ въ судѣ. О. 1861. XI. 27. Судовики благають Бога. Шевч. Словник української мови Грінченка