1. Словник української мови в 11 томах

судовик

СУДОВИ́К, а́, ч., заст. Службовець суду, судового відомства.

Ще було дуже рано: нікого з судовиків не було в суді (Мирний, І, 1949, 252).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. судовик — судови́к іменник чоловічого роду, істота службовець суду рідко Орфографічний словник української мови
  2. судовик — СУДОВИ́К, а́, ч., заст. Службовець суду, судового відомства. Ще було дуже рано: нікого з судовиків не було в суді (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  3. судовик — -а, ч., заст. Службовець суду, судового відомства. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. судовик — Судовик, -ка м. Чиновникъ въ судѣ. О. 1861. XI. 27. Судовики благають Бога. Шевч. Словник української мови Грінченка