1. Орфографічний словник української мови

суремити

суре́мити

дієслово недоконаного виду

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суремити — СУРЕ́МИТИ, млю, миш; мн. суре́млять; недок., що і без прям. дод., поет., рідко. Те саме, що сурми́ти¹. * Образно. – Боженку, підводься, Боженку, твоя Україна палає. Земля придеснянська й славутська на сурмах суремить: – Устань! (А. Малишко). Словник української мови у 20 томах
  2. суремити — -млю, -миш; мн. суремлять; недок., перех. і неперех., поет., рідко. Те саме, що сурмити I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. суремити — СУРЕ́МИТИ, млю, миш; мн. суре́млять; недок., перех. і неперех.. поет., рідко. Те саме, що сурмити¹. *Образно. — Боженку, підводься, Боженку, твоя Україна палає. Земля придеснянська й славутська на сурмах суремить: — Устань! (Мал., Запов. джерело, 1959, 112). Словник української мови в 11 томах