1. Словник української мови в 11 томах

суремити

СУРЕ́МИТИ, млю, миш; мн. суре́млять; недок., перех. і неперех.. поет., рідко. Те саме, що сурмити¹.

*Образно. — Боженку, підводься, Боженку, твоя Україна палає. Земля придеснянська й славутська на сурмах суремить: — Устань! (Мал., Запов. джерело, 1959, 112).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суремити — суре́мити дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. суремити — СУРЕ́МИТИ, млю, миш; мн. суре́млять; недок., що і без прям. дод., поет., рідко. Те саме, що сурми́ти¹. * Образно. – Боженку, підводься, Боженку, твоя Україна палає. Земля придеснянська й славутська на сурмах суремить: – Устань! (А. Малишко). Словник української мови у 20 томах
  3. суремити — -млю, -миш; мн. суремлять; недок., перех. і неперех., поет., рідко. Те саме, що сурмити I. Великий тлумачний словник сучасної мови