сурдутина
СУРДУТИ́НА, и, ж., заст. Поганенький, поношений сурдут.
Зчудовано підняв я голову й побачив на одній високій груші.. Василька, котрий, засівши на одній галузі без сурдутини й босоногий, заїдав грушки (Коб., III, 1956, 34);
Пішов [Іван] у легкій сурдутині, тепер дрожить [дрижить] усім тілом (Круш., Буденний хліб.., 1960, 54).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сурдутина — сурдути́на іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- сурдутина — СУРДУТИ́НА, и, ж., заст. Поганенький, поношений сурдут. Зчудовано підняв я голову й побачив на одній високій груші .. Василька, котрий, засівши на одній галузі без сурдутини й босоногий, заїдав грушки (О. Словник української мови у 20 томах
- сурдутина — -и, ж., заст. Поганенький, поношений сурдут. Великий тлумачний словник сучасної мови