сюрчання
сюрча́ння
іменник середнього роду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сюрчання — СЮРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сюрча́ти і звуки, утворювані цією дією. Він з насолодою підставляв гаряче лице вільному вітрові, вдихав пахощі трав і річок, слухав сюрчання цвіркунів, шарудіння ховрашків (З. Словник української мови у 20 томах
- сюрчання — -я, с. Дія за знач. сюрчати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сюрчання — Сюрча́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сюрчання — СЮРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сюрча́ти і звуки, утворювані цією дією. Він з насолодою підставляв гаряче лице вільному вітрові, вдихав пахощі трав і річок, слухав сюрчання цвіркунів, шарудіння ховрашків (Тулуб, В степу.. Словник української мови в 11 томах
- сюрчання — Сюрча́ння, -ня с. 1) Жужжаніе, трескъ (насѣкомыхъ). Докучне сюрчання травяних коників. Мир. ХРВ. 4. 2) Жужжаніе (веретена). Словник української мови Грінченка