1. Орфографічний словник української мови

терміття

термі́ття

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. терміття — ТЕРМІ́ТТЯ, я, с. Внутрішня здерев'яніла частина стебла волокнистих рослин (льону, конопель і т. ін.), що подрібнюється й відокремлюється від волокна під час м'яття, тіпання тощо; костриця. Словник української мови у 20 томах
  2. терміття — -я, с. Внутрішня здерев'яніла частина стебла волокнистих рослин (льону, конопель і т. ін.); костриця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. терміття — КОСТРИ́ЦЯ (КІСТРИ́ЦЯ) (внутрішня неволокниста частина конопель, льону тощо, що залишається у вигляді дрібних колючих трісочок під час попередньої обробки цих рослин), ТЕРМІ́ТТЯ. Сиплеться костриця на землю під ноги. Під терницями її вже цілі купи (А. Словник синонімів української мови
  4. терміття — Термі́ття, -ття, -ттю, в -тті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. терміття — ТЕРМІ́ТТЯ, я, с. Внутрішня здерев’яніла частина стебла волокнистих рослин (льону, конопель і т. ін.), що подрібнюється й відокремлюється від волокна під час м’яття, тіпання тощо; костриця. Словник української мови в 11 томах
  6. терміття — Терміття, -тя с. Кострика, твердыя части пеньки и льна. Глухов. у. Хто тер коноплі, нехай той і терміття замете. Уман. у. Словник української мови Грінченка