1. Орфографічний словник української мови

тринькання

три́нькання 1

іменник середнього роду

витрачання

розм.

три́нькання 2

іменник середнього роду

уривчасті звуки

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тринькання — ТРИ́НЬКАННЯ¹, я, с., розм. Дія за знач. три́нькати¹. ТРИ́НЬКАННЯ², я, с., розм. Дія за знач. три́нькати² та звуки, утворювані цією дією. Виймає [Карфункель] ще одного годинника з кишені – тринькання стає гучнішим (І. Кочерга). Словник української мови у 20 томах
  2. тринькання — I -я, с., розм. Дія за знач. тринькати I. II -я, с., розм. Дія за знач. тринькати II та звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тринькання — ТРИ́НЬКАННЯ¹, я, с., розм. Дія за знач. три́нькати¹. ТРИ́НЬКАННЯ², я, с., розм. Дія за знач. три́нькати² та звуки, утворювані цією дією. Виймає [Карфункель] ще одного годинника з кишені — тринькання стає гучнішим (Коч., П’єси, 1951, 289). Словник української мови в 11 томах
  4. тринькання — Тринькання, -ня с. Расточительность, мотовство. Словник української мови Грінченка