тринькання
ТРИ́НЬКАННЯ¹, я, с., розм. Дія за знач. три́нькати¹.
ТРИ́НЬКАННЯ², я, с., розм. Дія за знач. три́нькати² та звуки, утворювані цією дією.
Виймає [Карфункель] ще одного годинника з кишені — тринькання стає гучнішим (Коч., П’єси, 1951, 289).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тринькання — три́нькання 1 іменник середнього роду витрачання розм. три́нькання 2 іменник середнього роду уривчасті звуки розм. Орфографічний словник української мови
- тринькання — ТРИ́НЬКАННЯ¹, я, с., розм. Дія за знач. три́нькати¹. ТРИ́НЬКАННЯ², я, с., розм. Дія за знач. три́нькати² та звуки, утворювані цією дією. Виймає [Карфункель] ще одного годинника з кишені – тринькання стає гучнішим (І. Кочерга). Словник української мови у 20 томах
- тринькання — I -я, с., розм. Дія за знач. тринькати I. II -я, с., розм. Дія за знач. тринькати II та звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тринькання — Тринькання, -ня с. Расточительность, мотовство. Словник української мови Грінченка