1. Словник української мови в 11 томах

тринькати

ТРИ́НЬКАТИ¹, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм. Неощадливо, нерозумно витрачати гроші, майно тощо.

[Петро:] А то з панночки, ти думаєш, буде помішниця [помічниця]? Тільки тринькатиме добро, зароблене моїми руками (Мирний, V, 1955, 190);

— З дитинства поневіряючись по наймах, багато літ працюючи на власницю-поміщицю, названу в народі Фейншею, я, хоч не пив і не тринькав у житті, проте залишився й понині у великих злиднях (Гончар, II, 1959, 55).

ТРИ́НЬКАТИ², аю, аєш, недок., розм.

1. перех. і неперех., на чому, рідко. Те саме, що бре́нькати 2.

2. тільки 3 ос., неперех. Видавати уривчасті дрижачі звуки.

В тиші потемків байдуже тринькав цвіркун (Козл., Весн. шум, 1952, 103);

// Видавати ритмічні, розмірені звуки.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тринькати — три́нькати 1 дієслово недоконаного виду витрачати розм. три́нькати 2 дієслово недоконаного виду видавати звуки Орфографічний словник української мови
  2. тринькати — див. МАРНОТРАТИТИ, (на гітарі) бренькати Словник синонімів Караванського
  3. тринькати — див. бренькати; марнотратити Словник синонімів Вусика
  4. тринькати — ТРИ́НЬКАТИ¹, аю, аєш, недок., що і без прям. дод., розм. Неощадливо, нерозумно витрачати гроші, майно тощо. [Петро:] А то з панночки, ти думаєш, буде помішниця [помічниця]?... Словник української мови у 20 томах
  5. тринькати — I -аю, -аєш, недок., перех. і неперех., розм. Неощадливо, нерозумно витрачати гроші, майно тощо. II -аю, -аєш, недок., розм. 1》 перех. і неперех., на чому, рідко. Те саме, що бринькати 2). 2》 тільки 3 ос., неперех. Видавати уривчасті дрижачі звуки. || Видавати ритмічні, розмірені звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тринькати — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. тринькати — Три́нькати, -каю, -каєш, -кає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. тринькати — Тринькати, -каю, -єш гл. 1) Расточать, мотать, спускать деньги. 2) Картавить, нехорошо произносить. Вх. Зн. 70. Словник української мови Грінченка