тупотіти

тупоті́ти

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тупотіти — див. іти; ходити Словник синонімів Вусика
  2. тупотіти — ТУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ТУПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок. 1. Часто й гучно стукати ногами, йдучи або біжучи, ходячи або бігаючи. Овечки мекекають; кози собі теж за ними, та тупотять, та бігають по загороді... (Г. Словник української мови у 20 томах
  3. тупотіти — -очу, -отиш і тупотати, -очу, -очеш, недок. 1》 Часто й гучно стукати ногами, йдучи або біжучи, ходячи чи бігаючи. || розм. Іти чи бігти, часто й гучно стукаючи ногами об підлогу, землю. 2》 Часто тупати, бити ногами (ногою) об підлогу, землю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тупотіти — Тупота́ти, -почу́, -по́чеш, -по́чуть; не тупочи́, -чі́ть і тупоті́ти, -почу́, -поти́ш, -потя́ть; не тупоти́, -ті́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. тупотіти — ТУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ТУПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок. 1. Часто й гучно стукати ногами, йдучи або біжучи, ходячи або бігаючи. Овечки мекекають; кози собі теж за ними, та тупотять, та бігають по загороді… (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  6. тупотіти — Тупоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. = тупотати. Росердився мій миленький аж ногами тупотить. н. п. Словник української мови Грінченка