1. Орфографічний словник української мови

турити

ту́рити

дієслово недоконаного виду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. турити — див. виганяти; нести; штовхати Словник синонімів Вусика
  2. турити — ТУ́РИТИ, рю, риш, недок. ТУРНУ́ТИ, ну́, неш́, док., кого, розм. Гнати, проганяти. Нагоничі йшли в облогу, здіймали галас, колошкали вовка, підводили його з лігвища, турили на мисливців (П. Словник української мови у 20 томах
  3. турити — -рю, -риш, недок., турнути, -ну, -неш, док., перех., розм. Гнати, проганяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. турити — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. турити — ТУ́РИТИ, рю, риш, недок., ТУРНУ́ТИ, ну́, неш́, док., перех., розм. Гнати, проганяти. Нагоничі йшли в облогу, здіймали галас, колошкали вовка, підводили його з лігвища, турили на мисливців (Загреб. Словник української мови в 11 томах
  6. турити — Турити, -рю, -риш гл. Гнать. Чуб. II. 286. Ігнатко безп'ятко з гори свині турить. Ном. № 224, стр. 297. Словник української мови Грінченка