туркус
ту́ркус
іменник чоловічого роду
бірюза
рідко
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- туркус — Дорогоцінний камінь блакитного або зеленого кольору [XI] Словник з творів Івана Франка
- туркус — ТУ́РКУС, у, ч., заст. Бірюза. Металеві [сагайдаки] звичайно робилися з благородних металів, камеризовані [оздоблені] туркусами.., – а часом і дорожчим іще камінням (Г. Хоткевич). Словник української мови у 20 томах
- туркус — ту́ркус бірюза (ст): Але з-під хустки висмикаються золоті пасма волосся, а блакитні очі навіть у теміні коридору світять, мов туркуси (Лисяк) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- туркус — -у, ч., заст. Бірюза. Великий тлумачний словник сучасної мови
- туркус — ТУ́РКУС, у, ч., заст. Бірюза. Металеві [сагайдаки] звичайно робилися з благородних металів, камеризовані [оздоблені] туркусами.., — а часом і дорожчим іще камінням (Хотк., Довбуш, 1965, 283). Словник української мови в 11 томах