1. Словник української мови в 11 томах

туркус

ТУ́РКУС, у, ч., заст. Бірюза.

Металеві [сагайдаки] звичайно робилися з благородних металів, камеризовані [оздоблені] туркусами.., — а часом і дорожчим іще камінням (Хотк., Довбуш, 1965, 283).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. туркус — Дорогоцінний камінь блакитного або зеленого кольору [XI] Словник з творів Івана Франка
  2. туркус — ту́ркус іменник чоловічого роду бірюза рідко Орфографічний словник української мови
  3. туркус — ТУ́РКУС, у, ч., заст. Бірюза. Металеві [сагайдаки] звичайно робилися з благородних металів, камеризовані [оздоблені] туркусами.., – а часом і дорожчим іще камінням (Г. Хоткевич). Словник української мови у 20 томах
  4. туркус — ту́ркус бірюза (ст): Але з-під хустки висмикаються золоті пасма волосся, а блакитні очі навіть у теміні коридору світять, мов туркуси (Лисяк) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. туркус — -у, ч., заст. Бірюза. Великий тлумачний словник сучасної мови