тюжити

Значення в інших словниках

1. тюжити — див. бити Словник синонімів Вусика
2. тюжити — ТЮ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм. 1. кого. Лаяти, бити, шмагати. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити. Тюжив, тюжив – поки аж проситись почав (Сл. Б. Грінченка). 2. Литися з силою, шумом (перев. про великий дощ). Надворі тюжить дощ (С. Словник української мови у 20 томах
3. тюжити — -жу, -жиш, недок., розм. 1》 перех. Лаяти, бити, шмагати. 2》 Литися з силою, шумом (перев. про великий дощ). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тюжити — ЛИ́ТИ (сильно, безперервно текти — про дощ), ЛЛЯ́ТИ рідше, СИ́ПАТИ, ЦІДИ́ТИ, ПЕРІ́ЩИТИ підсил., ХЛЯ́ПАТИ розм., ХЛЯПОТІ́ТИ підсил. розм., ПРА́ТИ підсил. розм., РЕПІ́ЖИТИ підсил. розм., ТЮ́ЖИТИ підсил. розм., ПІ́ЖИТИ підсил. розм., ПІ́РИТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
5. тюжити — ТЮ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм. 1. перех. Лаяти, бити, шмагати. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити. Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав (Сл. Гр.). 2. Литися з силою, шумом (перев. про великий дощ). Надворі тюжить дощ (Вас. Словник української мови в 11 томах
6. тюжити — Тюжити, -жу, -жиш гл. 1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. О. 1862. VI. 29. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав. Новомоск. у. 2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій!... Словник української мови Грінченка