1. Словник синонімів української мови

тюжити

ЛИ́ТИ (сильно, безперервно текти — про дощ), ЛЛЯ́ТИ рідше, СИ́ПАТИ, ЦІДИ́ТИ, ПЕРІ́ЩИТИ підсил., ХЛЯ́ПАТИ розм., ХЛЯПОТІ́ТИ підсил. розм., ПРА́ТИ підсил. розм., РЕПІ́ЖИТИ підсил. розм., ТЮ́ЖИТИ підсил. розм., ПІ́ЖИТИ підсил. розм., ПІ́РИТИ підсил. розм., ПОРО́ТИ підсил. розм., ХЛЮЩА́ТИ підсил. розм. Осінь була дощова: від другої пречистої як почалися дощі, та день у день лили (Панас Мирний); Вночі лляв дощ (О. Кобилянська); І поїзд помчав повз Муравський, а назустріч сипав густий дощ (П. Автомонов); Зимний дощ цідив, як із відра (І. Франко); Іван.. дивився у вікно, слухав довколишню метушню і шум зливи, що періщила дощовими батогами (П. Колесник); Надворі свистав вітер та хляпав рясний дощ (І. Франко); Теплий рясний дощ хляпотів усю ніч, наче це була весна, а не середина грудня (Л. Первомайський); Ще хоч би не путь така! А то цілу ніч дощ прав, ще й тепер присипає (Панас Мирний); Дощ репіжить, новий віз і вся упряж мокнуть коло самого навісу (В. Кучер); Надворі тюжить дощ (С. Васильченко); Чи чуєш, як порошить, як зашелестіло, як піжить дощ та крупа? (І. Нечуй-Левицький); А той (вітер) як погнав хмару, як почав пірить дощ (П. Чубинський); Дощ так і поре (Словник Б. Грінченка); Хай хоч ще й дощі холодні хлющатимуть.., все одно швидко настануть чудові теплі дні (Ю. Збанацький). — Пор. 3. іти́, 1. лину́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тюжити — тю́жити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. тюжити — див. бити Словник синонімів Вусика
  3. тюжити — ТЮ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм. 1. кого. Лаяти, бити, шмагати. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити. Тюжив, тюжив – поки аж проситись почав (Сл. Б. Грінченка). 2. Литися з силою, шумом (перев. про великий дощ). Надворі тюжить дощ (С. Словник української мови у 20 томах
  4. тюжити — -жу, -жиш, недок., розм. 1》 перех. Лаяти, бити, шмагати. 2》 Литися з силою, шумом (перев. про великий дощ). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тюжити — ТЮ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм. 1. перех. Лаяти, бити, шмагати. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити. Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав (Сл. Гр.). 2. Литися з силою, шумом (перев. про великий дощ). Надворі тюжить дощ (Вас. Словник української мови в 11 томах
  6. тюжити — Тюжити, -жу, -жиш гл. 1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. О. 1862. VI. 29. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав. Новомоск. у. 2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій!... Словник української мови Грінченка